Історична місцевість Стародавнього Києва в Печерському районі (перехрестя Паркової дороги та Дніпровського узвозу). Ототожнюється з літописним урочищем Угорське. Згадується в літописі під 882 у повісті про вбивство Олегом київських князів Аскольда і Діра. За літописом, Аскольда поховали в цій місцевості, звідки і походить її назва. "Повість временних літ" свідчить, що в 898 тут зупинялись на певний час угри, які проходили зі Сходу на територію своєї батьківщини. Звідси й пішла друга назва місцевості. В давньоруські часи тут знаходився позаміський двір великого князя та двір боярина Ольми. Відомі літописні Угорські ворота цього двору. "Повість временних літ" згадує тут церкву св. Миколи (початок XII ст.). Деякі дослідники вважають, що це була найдавніша київська церква, яку збудував у 60-х pp. IX ст. Аскольд, чиє християнське ім’я Микола. В районі А. м. в XIX ст. виявлено печерний лабіринт з давньоруськими написами, два великих скарби срібних арабських дірхемів VIII-X ст. (понад 5 тис. монет), в 1997 – гончарний комплекс XVIII ст.
XV-XVII ст. у цій місцевості знаходився один з найбільших та найвпливовіших київських монастирів – Пустинно-Микільський, який за розмірами своїх земельних володінь поступався лише Печерському. В центрі розміщувався великий тридільний дерев’яний собор з трьома банями. Середня частина мала три яруси, а бабинець та олтар – по два. Існувало три входи. Монастирську територію було оточено потужним дерев’яним парканом. В’їзд здійснювався через браму високої двоярусної дзвіниці.
Після спорудження в 1690-96 на верхній терасі Печерського плато мурованої церкви св. Миколи церква на А. м. перетворилася на храм монастирського цвинтаря, який з 1786 став загальноміським. В 1809- 10 на місці дерев’яної церкви А.І. Меленський збудував нову цегляну церкву-ротонду з класичною коло надою тосканського ордера. В церкві було 76 склепів. Будівля церкви зазнавала численних ремонтів і переробок. Найбільша реконструкція відбулася 1935, коли її перебудували на павільйон, розібравши баню ротонди. Замість неї було зроблено плоске перекриття, на якому надбудовано відкриту кругову колонаду. В 1998 здійснено відбудову старої бані. У цьому храмі понтифік Іван Павло II під час перебування в Києві молився 23.06.2001 року перед іконою чудотворної Богородиці.
На цвинтарі А. М., який остаточно закрили 1934, ховали відомих політичних, церковних та військових діячів, діячів науки та мистецтва. Серед них льотчик П.М. Нестеров, професор Ф.Ф. Мерінг, артисти М.М. Соловцов і Глебова, В.В. Тарновський, В.Ф. Симиренко, князь Д. Кантакузеп, загиблі під Кругами 1918 та ін. Частково в 30-х pp. поховання були перенесені. В 1941-43 німці влаштували тут могили своїх солдат і офіцерів, що 1944 були ліквідовані. З 1945 до 1957 па цвинтарі знаходились поховання радянських воїнів, загиблих під час оборони і визволення Києва, яких перенесено до парку Вічної Слави. Церква – нині діючий греко-католицький храм.