Назва міста-фортеці Тепе-Кермен у перекладі з кримськотатарської означає Фортеця на горі. Висота цієї гори – 544 метри над рівнем моря. Укріплене поселення на ній з’явилося в VI – VII століттях як одна з фортець північної провінції Візантійської імперії. Про життя його мешканців відомо небагато: проіснувало воно до XIII століття, поки не було зруйновано кочівниками.
Проте місто мало вивчене археологами і, ймовірно, зберігає ще багато таємниць. На площі близько 1 гектара виявлено понад дві сотні штучних печерних споруд, частина з них розташовується в декілька ярусів на обривистих схилах гори. Значну частину печер використовували для господарських потреб, а в деяких розміщувалися християнські храми.
Тут на стінах збереглися написи грецькою мовою, фрагменти різьблення по каменю, а в одному навіть купіль з хрестоподібним поглибленням. Подекуди в стінах видно гробниці і лави.
У північній частині печерного комплексу можна оглянути так звану церкву з ризницею. У цьому невеликому придорожньому храмі в південній стіні вирубано вхід у ризницю – місце за вівтарем для зберігання церковного убору.
У стінах видно пази, в які кріпився дерев’яний іконостас, що відділяв вівтарну частину храму від загального залу. У багатьох печерах збереглися вирубані в скелі годівниці для худоби, в інших – зерносховища і ями для збирання дощової води. Джерел у Тепе-Кермені не було.