Коли стало відомо про Лютневу революцію 1917 року, в Києві одразу почалося формування тимчасового уряду, який назвали Центральної радою. Президентом став Михайло Грушевський.
Але замість того, щоб формувати свою армію і намагатися відстояти Україну, Центральна рада випускала універсали, в яких проголошували незалежність України, закони про землю, оголошували про демобілізацію, не забезпечуючи виконання цих документів реальними діями. Коли Червона армія на чолі з Муравйовим була під Києвом у 1919 році, Центральна рада не змогла організувати опір більшовиків, які майже безперешкодно зайняли місто і влаштували погром. За перший день в Києві було розстріляно понад 3000 осіб, серед яких були в основному вище духовенство міста та інтелігенція. На зміну більшовикам через три тижні прийшов гетманат. Гетьманом був обраний Петро Скоропадський, влада якого тривала 7 місяців — до грудня 1919 року. На зміну йому прийшла Директорія — нова версія Центральній раді, влада її також була не довгою. Протягом 1920—1921 років Київ десятки разів переходив з рук в руки. Його по черзі займали петлюрівці, більшовики, білогвардійців, белополякі. Погроми в місті стали звичною справою. У залежності від своїх поглядів, армії вирізали ту частину населення Києва, яка їм особливо не подобалася, особливо часті були єврейські погроми.
Між 1917 і 1921 рр. в Києві змінили один за одним три уряду незалежної української держави, що розривалася на частини громадянською війною. 22 січня 1918 р. Центральна Рада проголосила незалежність України. Першим президентом Української Республіки був обраний Грушевський. Але українські політики не мали ніякої влади, щоб відстояти незалежність української держави, і незабаром частини Червоної армії під проводом Антонова-Овсеенко напали на Україну.
У січні 1919 р. в обстановці великої урочистості Українська Народна Республіка на чолі з Симоном Петлюрою формально об’єдналася з Західно-Української Народної Республіки, проголошеною у Львові. Однак загони Західно-Української Народної Республіки незабаром зазнали поразки від польських інтервентів, що вторглися в Галичину, а війська Радянської Росії витіснили з Києва частини Петлюри.