Маючи інформацію про підготовку військових виступів проти гетьманської влади з боку більшовицьких структур і радикального крила Національного союзу, П.П. Скоропадський не мав іншого виходу, як піти на відкритий союз з російськими правими та право-центристськими колами, орієнтованими на Антанту і білий добровольчий рух. Було укладено угоду з офіцерськими товариствами надавалися кошти і повноваження для формування дружин, в обов’язки яких входила охорона спокою та порядку в столиці.
Між тим підрозділи січовиків 17листопада зайняли Фастів, німецька залога якого проголосила нейтралітет’. Командуючий гетьманськими силами в Києві граф Келлер спрямував проти повстанців офіцерські дружини, які вранці 18 листопада повели наступ від станції Васильків. Але вже перед наступною етап цією Мотовилівка їх зустріли галицькі січовики і після жорстокого бою розбили, ввечері того ж дня вони оволоділи Васильковим. Офіцерські дружини відійшли майже до самого Києва і закріпилися під Жулянами, де дістали підкріплення з боку інших добровольчих загонів.
Перемога січовиків під Мотовилівкою відіграла значну роль в розгортанні повстання. Директорія мала наміри не припустити анархії і погромів і в своїх відозвах до населення закликала уникати насильства, зокрема щодо євреїв. Проте до повстання почади приєднуватися злочинні елементи, і воно швидко набуло характеру напів стихійного руху. За цих умов німці зобов’язувалися не перешкоджати вступу до Києва військ Директорії, за що їм обіцяно потяги для евакуації з України.
Це вирішило долю Києва. Коли німецькі батальйони пройшли крізь розташування добровольчих дружин, всі зрозуміли, що настав кінець. 13 грудня галицькі січовики Є. Коновальця розгорнули вирішальний наступ на місто з боку Святошина та Микільської Борщагівки і, подолавши опір добровольчих дружин, вийшли на Шулявку. 14 грудня П.П. Скоропадський, передавши владу та державний скарб урядові, надрукував заяву про зречення. Ввечері цього дня війська Директорії вже повністю контролювали Київ. Дружинники розсіялися по місту, але певна їх кількість засіла в будинку Педагогічного музею. Завдяки заступництву міських організацій та іноземних консулів ЗО грудня їм було дозволено залишити місто. Урочистий в’їзд С. Петлюри в Київ відбувся 19 грудня 1918.