Історична місцевість і селище на південній околиці Києва, поблизу Феофанії, Китаєва і Голосієва. Археологічні розкопки і випадкові знахідки засвідчують наявність тут поселень, принаймні з доби бронзи (II тис. до н.е.), римські монети перших століть нової ери та давньоруського укріпленого городища. Значний історико-археологічний інтерес становлять комплекси колодязів Антонія та печер, схожих з печерами Києво-Печерської лаври і Звіринця. В них містилися печерні монастирі часів Київської Русі. Вперше згадується 1627 як селище Пирогівка, що належало Києво-Печерській лаврі, в наступні часи значна його частина належача Видубецькому монастирю. З 1720 відоме як село Пирогів. У 1930-37 входило до приміської смуги Києва, 1957 включено до його складу, Поблизу П. 1969 започатковано Музей народної архітектури і побуту України, який 1976 відкрито для відвідувачів.