Радикалізм промовців зростав. Пролунали перші постріли з боку будинку Думи в бік кінної частини. У відповідь військові зробили кілька залпів по натовпу і рушили вперед. Люди почали тікати. Від куль 12 чоловік загинуло і близько 120 дістали поранення. Невдовзі на околицях міста почався єврейський погром, який тривав кілька днів.
Між тим страйки продовжувалися. На великому мітингу 21 жовтня в приміщенні Політехнічного інституту робітник Ф. Алексеев розповів про діяльність Ради у Петербурзі і закликав до створення у Києві аналогічної структури. 80 жовтня делегати від дев’яти найбільших підприємств міста зібралися в Політехнічному інституті на установчі збори Київської ради, головою якої обрано Ф. Алексеева.
З листопада під революційними гаслами виступили солдати пантонного батальйону, 17 листопада почалися запору тонни серед телеграфістів с аперних батальйонів. Наступного дня було намічено проведення загально гарні іонної військової демонстрації. Вона почалася вранці 18 листопада виступом розміщених у Печорській фортеці солдатів саперних батальйонів (до 800 чоловік), очолюваних близьким до більшовиків підпоручиком В. Жаданівським. До них приєдналися військовослужбовці деяких інших частин гарнізону та група робітників заводу "Арсенал", а згодом і робітники Південноросійського машинобудівного заводу. Але на Галицькій площі (тепер – площа Перемоги) їх зустріли команди піхотного полку, які без попередження відкрили вогонь. У перестрілці з обох боків було вбито і поранено до 250 чоловік. Повсталих було розсіяно, після чого місто проголошено на військовому стані і в ньому почалися масові арешти.
Повстання саперів сколихнуло Київ, тим більше, що в ніч на 9 грудня 1905 заарештували близько 00 активістів політичних акцій. 11 грудня під головуванням Ф. Алексеева бюро Ради робітничих депутатів прийняло рішення про загальний страйк з вимогою звільнити заарештованих та на знак солідарності з робітниками Москви, де 9 грудня розпочалося збройне повстання. Наступного дня страйкувало близько 6 тис. робітників. На кілька днів Шулявки опинилася фактично під контролем Ради, але в ніч на 16 грудня район оточили козаки, солдати і поліція, які почали ч лічив вже сформованих робочих дружин та заарештовувати активістів. Невдовзі надійшло повідомлення про придушення збройного повстання в Москві. Хвиля страйків почала спадати і до 25 грудня вони припинилися. Поодинокі страйки на різних підприємствах міста відбувалися і в 1906-1907, але за силою та організованістю поступалися тим, що мали місце в 1905.