Храм Різдва Богородиці вірменської колонії в Києві. Знаходився на подвір’ї існуючої Покровської церкви XVIII ст. (між будинком самої церкви та дзвіницею), стояв на головній подільській магістралі, яка перетинала Поділ з південного сходу (Хрещатицька брама – сучасна Поштова пл.) через центральну торговельну площу з церквою Пирогощі на захід йорданська брама, де починався шлях до Кирилівського монастиря – район рогу вул. Костянтинівської та Ярославської). Археологічні дослідження решток церкви показали, що вона неодноразово суттєво перебудовувалася. Виділяються два етапи її існування: XIV-XV ст. та XVI ст. 1651. В цей рік В. ц. згоріла під час захоплення міста військами Радзивіла і вже не відбудовувалася.
В перший період церква була мурованою. Фундаменти глибиною бл. 1 м виконано засобом "в ящик" – зовнішні ряди викладено з плінфи (причому нижні ряди складено на глині), а в забутовці валуни природного каменю та бита плінфа скріплені вапняково-піщаним розчином без застосування цем’янки. В олтарі підлогу викладено квадратними та трикутними керамічними полив’яними плитками жовтого, зеленого та синього кольорів (останній у давньоруські часи не використовувався). Пізніше цю підлогу перекрито іншою, що складалася з червоної жолобчастої цегли. Церкву розписано в техніці фрески. За своєю структурою та складом ці фрески відрізняються від фресок давньоруських пам’яток. Імовірно, перша В. ц. проіснувала до розгрому Києва кримським ханом Менглі-Гіреєм у 1482. У XVI ст. на старих фундаментах збудовано нову, дерев’яну церкву. Про неї згадують актові документи, М. Груневег, Е. Лясота та І. Єрлич. Відомо, що польський король Казимир IV (1444-92) надав вірменам привілей оселитися в Києві і збудувати Богородицьку церкву на Подолі на Гнилій вулиці (сучасна Покровська). Біля фундаментів споруди виявлено скарб рідкісних срібних монет, карбованих київським князем Володимиром Ольгердовичем (1362-94). Про зв’язки князя з вірменською громадою свідчить і хрест з гірського кришталю з двома написами (кириличним та вірменським) на срібних об-іймицях, що зберігався в скарбниці Ечміадзину в Єревані. Там згадується "благовірний та христолюбивий князь великий київський Володимир Ольгердович". А 1484 вірменська родина пожертвувала цього хреста церкві 40 мучеників. За актом 1622 В, ц. підпорядковувалася Львівській вірменській єпархії. В 1685 на цій ділянці київським купцем Тернавіотом поставлено дерев’яну Покровську церкву.