Одна з центральних площ міста, від якої починається Хрещатик. Відома з початку XIX ст. під назвою Кінної, оскільки тут відбувалися кінні ярмарки. У 1801-1803 (за ін. даними – у 1806) на місці, де нині стоїть палац мистецтв"Український дім", за проектом АІ. Меленського збудовано міський театр. З того часу впродовж першої половини XIX ст. площа називалася Театральною. Паралельно А.І. Меленським здійснено заходи щодо покращення транспортного сполучення між окремими частинами міста, зокрема між його економічним центром – Подолом і Печерськом з його Фортецею та Києво-Печерською лаврою. З цією метою через верхню частину Хрещатика (сучасну Є. п.) було прокладено широку трасу від Поштової площі, яка відповідала напрямку нинішніх Володимирського узвозу, Грушевського вулиці і Січневого повстання вулиці. Інша траса (Хрещатик) вела від Є. п. до сіл в заплаві р. Либідь. У 30-х pp. XIX ст. в районі Є. п. закладено парк Володимирська гірка.
В середині XIX ст. площа мала досить привабливий вигляд. У її центрі знаходився красивий фонтан, прозваний у народі "Іваном" на честь цивільного губернатора Києва Фундуклея, який ініціював його спорудження. Над площею на пагорбі з північного боку вже височів Олександрівський костьол. У 1851 будинок першого театру розібрали і на його місці за проектом архітектора О.В. Беретті збудували готель Європейський. З того часу площа стала називатися Європейською, а 1869 була перейменована на Царську. На ній, на початку Володимирського узвозу, 1882 за проектом архітектора В.М. Ніколаєва споруджено будинок Купецького зібрання, в якому тепер міститься Національна філармонія України. В травні того ж року з цієї площі Володимирським узвозом до Поштової площі пішов перший в Російській імперії і другий у Європі електричний трамвай. На межі XIX-XX ст. у модному тоді псевдо-руському стилі на Є. п. споруджено "Слов’янський дім". Його будівництво було ініційоване співаком і хормейстером Д.О. Агренєвим. Будинок планувався як центр народної музи, особливо хорової, творчості з двома залами на 5000 і 500 місць, однак через фінансові труднощі реалізувати задум повною мірою не вдалося і велична споруда використовувалася переважно в комерційних цілях. У 1910 біля Є. п., на початку вулиці Грушевського збудовано нове приміщення Міської бібліотеки (див. Національна парламентська бібліотека України). Наступного року в ознаменування 50-річчя скасування кріпацтва па Є. п., праворуч від Купецького зібрання, встановлено пам’ятник імператору Олександру II зі скульптурними групами по боках роботи італійського Е. Ксімеса (знищений 1917).
В перші роки Радянської влади будинок Купецького зібрання перетворено на "Пролетарський будинок мистецтв", а біля входу в Купецький сад, який було перейменовано на "Пролетарський", на місці, де стояв пам’ятник Олександру II, постала гігантська фігура червоноармійці в довгополій шинелі з рушницею. Як і більшість помпезно-агітаційних скульптур того часу, зроблених наспіх з гіпсу, цей витвір раннього соцреалізму довго не простояв. У 1919 більшовики дали площі назву III Інтернаціоналу. Під час вибухів та пожежі на Хрещатику наприкінці вересня 1941 "Слов’янський дім" знищено і на його місці в 60-х pp. споруджено готель "Дніпро". В 1944 площа дістала назву площа Сталінська, і невдовзі на ній, на місці зруйнованого пам’ятника Олександру II, постала фігура більшовицького вождя, демонтована 1956, після XX з’їзду КПРС. Чергові зміни Є. п. зазнала у 70-х pp. XX ст. Було зруйновано колишній готель "Європейський" та розкарьожено схил Володимирської гірки, щоб на цьому місці звести помпезне приміщення для музею В.І. Леніна. Тепер в цій споруді розміщується палац мистецтв "Український дім".