(Проспект Перемоги, 37-39; вул. Політехнічна). Заснований 1898 Київ, міською владою, урядовцями та діячами промисловості, які передусім мали на меті забезпечити освіченими кадрами цукрове виробництво. Перший набір інституту становив 360 студентів на чотирьох відділеннях – інженерному, механічному, хімічному, агрономічному. В 1901 на садибі площею 39 га завершено будівництво першої черги комплексу інституту; головного та хімічного корпусів, двох житлових будинків між ними, механічної майстерні позаду головного корпусу. Проект цих будівель, декорованих неотинькованою цеглою в романському стилі, склав на конкурсній основі петерб. архітектор 1. Кітнер; у будівництві брали участь київ, зодчі О. Кобелєв, В. Обремський, О. Вербицький та ін. На початку XX ст. у східній частині комплексу зведено ще два житлових корпуси, студентську їдальню та клініку.
Основною будівлею комплексу є головний корпус, прикрашений двома вежами (довжина фасаду – понад 260 м). В інтер’єрі дбайливо відреставровано багате опорядження вестибюля, коридорів, головних сходів, актового залу, великої фізичної аудиторії. На фасаді корпусу біля головного входу встановлено пам’ятні дошки на честь професора ін-ту Є.О. Патона та творця космічної техніки С.П. Корольова, який навчався в ін-ті в 1924-26. На цій будівлі вміщено також меморіальні дошки з іменами більшовиків Ф. Ленгніка та В. Затонського, що працювали тут.
Протягом 90-х pp. XX ст. на терені КПІ велося значно будівництво, внаслідок чого з’явилося ще багато навчальних корпусів, адміністративних приміщень, великий концертний зал, новий спортивний комплекс та містечко гуртожитків.
Протягом більш ніж сторічного існування інститут підготував понад ЮС тис. фахівців. Тут викладали відомі вчені Ф. Бєлянкін, В. Бобров, С. Булгаков, Є. Вотчал, Г. Де-Метц, О. Динник, М. Доброхотов, А. Думаиський, В. Єрмаков, К. Зворикін, М. Кащенко, М. Кільчевський, М. Коновалов, Л.А. Кульський, Л.В. Писаржевський, К. Симінський, Г, Сухомел, В. Толубинський, К. Хрєнов, І. Швець та ін., вчилися майбутні відомі діячі науки і техніки І. Бардін, О. Вінтер, Б. Вул, М. Корноухов, Б. Лисій, Г.С. Писаренко, С. Серенсен, президент НАН України Б.Є. Патон. Окремо слід підкреслити роль КПІ в галузі вітчизняного літакобудування. Ще 1909 професори інституту М. Артем’єв та М. Делоне створили "Київське товариство повітроплавання" на основі авіагуртка при КПІ. Співробітник інституту О. Кудашев у 1910 здійснив перший успішний політ на літаку вітчизняної конструкції, який сам спроектував. Авіагурток був школою для конструктора дирижаблів Ф. Андерса, конструктора авіадвигунів О. Мікуліна, авіаконструкторів В. Гриї ор’єва, Д. Григоровича, братів О.І. та Є. Касьяненків. Тут набував практичною досвіду майбутній уславлений конструктор літаків та гелікоптерів 1.1. Сікорський.
У різний час на базі окремих підрозділів інституту організовано київські інститути: інженерно-будівельний, технологічний легкої промисловості технологічний харчової промисловості, інженерів цивільної авіації, а також Українську сільськогосподарську академію. На базі електричних майстерень інституту створено київський завод "Точелектроприлад", на базі механічних майстерень – завод ім. І. Лепсе.
Нині у головному технічному навчальному закладі України па 20 факультетах навчаються 25 тис. студентів. У 1995 заклад перейменовано па Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут".
У корпусі колишніх майстерень КПІ нині розгорнув діяльність Політехнічний музей зі значною експозицією, присвяченою історії техніки. На фасаді та в інтер’єрі вестибюля музею вміщено низку меморіальних дощок.
Біля входу до парку КПІ, з боку проспекту Перемоги, встановлено пам’ятник викладачам та студентам інституту, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Відкрито 1967 (скульптори Г. Морозова, О. Суровцев). Мас вигляд стели з тонованого бетону, містить горельєфне зображення юнака й дівчини, на стелі викарбовано – "Мужнім, самовідданим, непереможним", з другого боку – слова поета А. Малишка "Хто за свободу впиниш проти смерті, тому немає смерті на землі". Встановлено також пам’ятники В.Л. Кирпичову – першому ректорові інституту (1998), Д.І. Менделєєву (1995), СП. Тимошенку (1998) та пам’ятний знак на честь "Шулявської республіки" (1985). Останній міститься біля стіни головного корпусу – на гранітному постаменті невелика бронзова композиція, що зображує повстанців. Присвячений спробі пролетарів Шуливки встановити за допомогою озброєних дружин у грудні 1905 місцеву владу Ради робочих депутатів, яка збиралася в приміщенні інституту.