Проходить від Шевченка Тараса бульвару до Вокзальної площі. Утворилася згідно з планом розбудови Києва 1837, спочатку як дорога через р. Либідь до передмістя Солом’янки, частина її називалася Ігнатьєвською вул. за прізвищем місцевого землевласника. Наприкінці 60-х pp. XIX ст. вулиця набула загальноміського значення через те, що виявилася спрямованою до новоспорудженого Залізничного вокзалу. В 1869 її перейменовано на Безаківську на честь генерал-губернатора О.П. Безака, який активно сприяв залізничному будівництву у Києві. Сучасна назва на честь III Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну) – з 1919.
Значна частина історичної забудови вулиці – колишні готелі та мебльовані кімнати для приїжджих. На розі з вул. Жилянською в 1908-14 споруджено церкву св. Іллі (архітектор Є.Ф. Єрмаков, не збереглася). Будинок №16/108, ефектно опоряджений у неокласичній стилістиці (архітектор О.Р. Хойнацький, 1898-99) – колишнє приміщення Південно-Російського товариства торгівлі аптекарськими товарами (російська абревіатура ЮРОТАТ). У будинку №14 (архітектор П.І. Шлейфер, 1874-75) містилася книгарня журналу "Киевская старина", житловий будинок №3/25 (архітектор О.О. Тацій, 1935) – оригінальний зразок творчих пошуків у передвоєнній київській архітектурі. Початок непарного боку вулиці займає Ботанічний сад їм. академіка О.В. Фоміна.