Одна з головних вулиць Печерська. Простягається від Арсенальної площі до Кутузова вулиці. Виникла на початку XVIII ст. після спорудження Печерської фортеці (старої). Назва походить від того, що її трасою проходив шлях з Старого міста до переправи через Дніпро і звідти на Москву. На початку XIX ст. була найобжитішою вулицею Печерська з численними магазинами. На місці сучасного будинку № ЗО, на початку Кловського узвозу, стояв споруджений у 1803-1805 "Зелений готель", де зупинявся драматург О. Грибоедов, декабрист А. Му-равйов, з яким тут зустрічалися інші члени таємного товариства, поет Є. Гребінка, письменник-слав’янофіл О. Хомяков, бував тут і Т. Шевченко. Готель належав Києво-Печерській лаврі ї простояв до кінця XIX ст.
Обличчя М. в. змінилося впродовж 40-50-х pp. XIX ст. внаслідок спорудження Печерської фортеці та Арсеналу (нового) на її території. У 1846-51 збудовано Башту № 6 (вул. Московська, 8), яка контролювала Кловський яр, зв’язувалася з спорудженими в 1844- 47 первісно двоповерховими казармами жандармського полку (№ 22). У 1859 тут розміщувалися інженерні військові підрозділи. З цього будинку 18 листопада 1905 почали збройну демонстрацію солдати 4-го і 5-го понтонних і 14-го саперного батальонів під керівництвом підпоручика Б. Жаданівського (близько 800 чоловік), які з примкнулими до них солдатами інших частин та робітниками київських заводів дійшли до Галицької площі (тепер Перемоги площа) і там були розсіяні залповим обстрілом тих військових частин, що зберігали вірність царському уряду. Башта № 6 була також пов’язана з зведеними у 1850-54 спочатку двоповерховими Арсенальними виробничими майстернями (№ 2), корпус яких був також частиною мурів фортеці і примикав до спорудженої в 1846-50 її Миколаївської брами на Арсенальній площі. В кінці січня 1918 тут точилися жорстокі бої між про більшовицькі налаштованими робітниками заводу та військовими частинами, вірними Центральній Раді, про що свідчать посічені кулями стіни корпусу.
В 1912-14 був споруджений оздоблений в стилі модерн механічний цех заводу – зразок промислової архітектури міста початку XX ст. (№ 8). За межами території заводу історико-архітектурне значення має споруджена на розі з вул. Рибальською будівля Введет ької жіночої громади (№ 12]. Вона заснована 1876 киянкою М. Єгоровою з метою опікування над старими вдовами та сирітами. У 1879 тут освячено Введенську домову церкву, а через три роки до її правого крила прибудовано дзвінницю (верхня її частина зруйнована в 60-х pp. XX ст.). Архітектурною пам’яткою є також розташований поруч так званий Старо-печерський будинок (№ 40), споруджений у 20-х pp. XIX ст. в класицистичних формах для заможного киянина, як припускають, архітектором А. Меленським. Неподалік, на розі з сучасною вул. Лейпцізькою, у XIX ст. стояла Покровська церква при Першому київському військовому училищі, зруйнована у 20-х pp. XX ст. Продовженням М. в. є Кутузова вулиця.