(Вул. Покровська, 6). Церква Миколи Доброго вперше згадується 1577. Бл. 1600 па місці попередньої, що згоріла, коштом запорозького гетьмана Самійла Кішки, споруджено нову, також дерев’яну. З 1608 згадується заснований при церкві шпиталь (богодільня). Назву церкви пов’язують з чудодійною іконою св. Миколая "Доброго", яка становила головну святиню храму. Пізніша традиція пов’язала з цією іконою домонгольське казання про "Чудо з половчанином". Церква згоріла під час пожежі 1651, але швидко була відновлена. Київський полковник Василь Дворецький передав у власність храму бернардинські, єзуїтські та вірменські Грунти, розташовані поруч. На початку XVIII ст. церква згоріла від удару блискавки. В 1705- 16 споруджено мурований храм та окрему дзвіницю з церквою св. Симеона Стовпника. Нова церква мала п’ять бань і три апсиди. Різьблення іконостаса виконав відомий сницар Григорій Петров.
Пожежа 1718 пошкодила церкву та дзвіницю. У 1794-96 головний храм розібрали на цеглу. Нову церкву у стилі ампір спорудив на цьому місці київський міський архітектор А. Меленський. Споруда стала одним з найкращих його творів. Останній ремонт відбувся 1904 за настоятеля Олександра Глаголева. В 1913 в церкві вінчався М. Булгаков з Тетяною Лаппа, 1935 храм розібрано. Нині на його місці знаходиться ліцей.
Від ансамблю церкви збереглася дзвіниця, що має складну історію будування. Споруджена водночас з мурованою будівлею головного храму між 1705-16. Мурованим був тільки перший ярус. Верхні дерев’яні яруси знищено пожежею 1718. Після 1729 будуються другий та третій муровані яруси, які завершуються восьмикутним наметом московського типу. В другому ярусі містився боковий вівтар св. Симеона Стовпника, у третьому – дзвони. В 1781 1.Г. Григорович-Барський здійснив реконструкцію споруди – зроблено відкриту аркаду на південному фасаді та фронтон на східному. Пожежа 1811 завдала значної шкоди дзвіниці. Відбудував п у 20-х pp. XIX ст. А. Меленський. З боку вулиці зроблено прибудову, перший ярус якої використовувався під житло, в другому ярусі замість Симеонівської церкви містилася церква св. Варвари.
З 30-х pp. XX ст. дзвіниця використовувалась як гуртожиток (у ній жили навіть наприкінці 60-х pp.). Протягом 1964-68 здійснено реставраційні роботи, розібрано прибудови XIX ст. з боку вулиці. Для відновлення денного рівня поверхні землі початку XVIII ст. навколо дзвіниці зроблено приямок. У 1992 всі ЇЇ приміщення передано Миколаївській громаді Української греко-католицької церкви.