Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Дзвіниця церкви Миколи Доброго

Дзвіниця  церкви Миколи Доброго

(Вул. Покровська, 6). Церква Миколи Доброго вперше згадується 1577. Бл. 1600 па місці попередньої, що згоріла, коштом запорозького гетьмана Самійла Кішки, споруджено нову, також дерев’яну. З 1608 згадується заснований при церкві шпиталь (богодільня). Назву церкви пов’язують з чудодійною іконою св. Миколая "Доброго", яка становила головну святиню храму. Пізніша традиція пов’язала з цією іконою домонгольське казання про "Чудо з половчанином". Церква згоріла під час пожежі 1651, але швидко була відновлена. Київський полковник Василь Дворецький передав у власність храму бернардинські, єзуїтські та вірменські Грунти, розташовані поруч. На початку XVIII ст. церква згоріла від удару блискавки. В 1705- 16 споруджено мурований храм та окрему дзвіницю з церквою св. Симеона Стовпника. Нова церква мала п’ять бань і три апсиди. Різьблення іконостаса виконав відомий сницар Григорій Петров.

Пожежа 1718 пошкодила церкву та дзвіницю. У 1794-96 головний храм розібрали на цеглу. Нову церкву у стилі ампір спорудив на цьому місці київський міський архітектор А. Меленський. Споруда стала одним з найкращих його творів. Останній ремонт відбувся 1904 за настоятеля Олександра Глаголева. В 1913 в церкві вінчався М. Булгаков з Тетяною Лаппа, 1935 храм розібрано. Нині на його місці знаходиться ліцей.

Від ансамблю церкви збереглася дзвіниця, що має складну історію будування. Споруджена водночас з мурованою будівлею головного храму між 1705-16. Мурованим був тільки перший ярус. Верхні дерев’яні яруси знищено пожежею 1718. Після 1729 будуються другий та третій муровані яруси, які завершуються восьмикутним наметом московського типу. В другому ярусі містився боковий вівтар св. Симеона Стовпника, у третьому — дзвони. В 1781 1.Г. Григорович-Барський здійснив реконструкцію споруди — зроблено відкриту аркаду на південному фасаді та фронтон на східному. Пожежа 1811 завдала значної шкоди дзвіниці. Відбудував п у 20-х pp. XIX ст. А. Меленський. З боку вулиці зроблено прибудову, перший ярус якої використовувався під житло, в другому ярусі замість Симеонівської церкви містилася церква св. Варвари.

З 30-х pp. XX ст. дзвіниця використовувалась як гуртожиток (у ній жили навіть наприкінці 60-х pp.). Протягом 1964-68 здійснено реставраційні роботи, розібрано прибудови XIX ст. з боку вулиці. Для відновлення денного рівня поверхні землі початку XVIII ст. навколо дзвіниці зроблено приямок. У 1992 всі ЇЇ приміщення передано Миколаївській громаді Української греко-католицької церкви.

/>

Комментарии запрещены.