(Михайлівський електричний канатний . підйом). Споруджений з ініціативи і коштом товариства Київської міської залізниці як ефективний спосіб скорочення шляху з Верхнього міста на Поділ. Рейковий шлях для вагончиків Ф. пролягав частково по землі, частково – по залізобетонних опорах. Загальне технічне рішення і трасування Михайлівського підйому розробив інженер А. Абрахамсон, верхній і нижній павільйони спроектував архітектор О. Баришніков, питання залізобетонних шляхових конструкцій вирішував інженер М. П’ятницький. Значну частину обладнання було придбано у Швейцарії. Фунікулер почав діяти з травня 1905. Довжина шляху становила193 м. З міркувань економії трасу не було доведено до фронту щільно забудованої Олександрівської вул. (тепер вул. Сагайдачного), вона закінчувалася на вільній ділянці по вул. Боричів узвіз. 6.
За радянських часів Ф. неодноразово реконструювався. В 1928, після націоналізації садиб по нинішній вул. Сагайдачного, трасу продовжено на 38 м і виведено в тил ділянки по вул. Сагайдачного, 13. Таким чином, пасажири Ф. дістали можливість прямого виходу на цю вулицю. Оформлення нижнього павільйону було відсутнє: вхід здійснювався через підворіття ділянки № 13. В 1958 встановлено нове обладнання Ф.
Найбільш значні роботи проводилися на початку 80-х pp. XX ст. (завершені 1984) – було оновлено рейковий шлях з конструкціями, побудовано мові станційні приміщення, замінено устаткування і вагони. Водночас знесено майже всі будинки до рогу вулиці Сагайдачного і Боричевого узвозу. Реконструкція проводилася за проектом архітекторів Я. Віга, В. Єжова та ін. Оригінальністю відрізняється архітектурне рішення нової нижньої станції, засноване на своєрідному композиційному прийомі "крокуючих" по рельєфу арок. Реконструкція Ф. супроводжувалася благоустроєм прилеглої території.