Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Почаина

Почаина

Старовинна річка, правий приток, а в давньоруські часи рукав Дніпра завдовжки 8 км. Починалася південніше Вишгорода, біля гірла Десни, проходила по Оболоні і закінчувалася нижче сучасної Поштової площі, біля пам’ятника Магдебузькому праву. З правого боку в неї впадали річечки і струмки Сетомль, Сирець, Юрківський, Йорданський, Глибочиця. У нижній частині П. з давніх часів існували причали та верф в урочищі Турець. У літописах П. згадується від часів правління княгині Ольги, з статті 955. Саме в П. 989 (про що йдеться у літописній статті 988) за наказом князя Володимира Святославича відбулося історичне хрещення киян. Від П. вулиці вели до центрального подільського Торговища (на місці сучасної Контрактової площі) та головного храму Подолу -церкви Успіння Богородиці (Пирогоща), а біля берега П. стояла Іллінська церква.

Як київська гавань П. у її старому руслі функціонувала впродовж всього Середньовіччя, початку XVIII ст. В 1712 з метою розширення Почайнинської гавані через косу, яка відділяла П. від Дніпра, прорито канал.

Після цього відрізана частина коси почала швидко розминатися і до кінця першої половини цього століття (як видно з плану Києва 1745) зникла, а гирло П. змістилося в район сучасного входу в київську гавань, біля північної частини Подолу. Під час реконструкції Подолу, 1835 поблизу нового гирла П. прокладено вул. Почайнинську. В 1897-99 в нижній частині русла П. (яка на той час у зв’язку з інтенсивним промисловим будівництвом в Плоському, Куренівці та на Пріорці перетворилася на низку озер-стариць, з’єднаних струмками та замуленими протоками), між Подолом і Рибальським півостровом споруджено велику гавань. У перші роки XX ст. рештки П., ще позначеної на плані Києва 1902, становили собою низку озер — Улукове (Улупка), Біле, Волку-ша, Братський Старик, Пробивиця, Чернече та затоку-гавань Почайну. Нині ці озера складають ряд водоймищ під загальною назвою озера Опечені., що тягнуться від району метро "Петрівка" на північ, відокремлюючи Оболонь від Куренівки, Пріорки, Вишгородського та Мінського житлових масивів.

/>

Комментарии запрещены.