На острові Хортиця розташований унікальний музей просто неба, що з’явився в 2000-х роках, – історико-архітектурний комплекс «Запорізька Січ». На його території відтворено загальний вигляд укріпленого козацького поселення: будинок кошового отамана, курінь, січова школа, військова канцелярія. Дерев’яний храм у музеї є діючим, він освячений на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Усі споруди комплексу оточує дерев’яний частокіл, по периметру височіють три вартові вежі. Інтер’єри будівель відтворено за історичними документами, і вони демонструють побут запорізьких козаків.
Козаки жили в цих місцях здавна – з кінця XV століття. На самій Хортиці укріплень не було, там розташовувалося козацьке поселення.
А в XVI столітті на сусідньому острові (Мала Хортиця, або острів Байди) козаки за наказом князя Дмитра Вишневецького звели фортецю. Це було перше укріплення розрізненого запорозького козацтва. Воно було потрібне для захисту від войовничих сусідів – кримських татар.
1557 року укріплення витримало тритижневу облогу хана Девлет-Гірея, який пішов ні з чим, але через рік повернувся з підкріпленням і зруйнував фортецю. Проте згодом її відновили.
Звідси не раз вирушали в походи проти татар загони козаків. Козацьке поселення на Хортиці проіснувало довго – аж до ліквідації Запорозької Січі 1775 року.
Його мешканці у вільний від військових походів час займалися полюванням, скотарством, рибальством, бджільництвом. У 1735- 1739 роках, під час російсько-турецької війни, козаки виступали союзниками Росії в боротьбі проти Османської імперії.
На острові побудували лінію земляних укріплень, фрагменти яких збереглися. Біля берегів Хортиці базувався російський флот, а на острові Байди була побудована Запорозька верф.
Через декілька десятиліть, після того як Росія здобула вихід до Чорного моря, укріплення Запорозької Січі втратили стратегічне значення і їх зруйнували царські війська. За наказом Катерини II Січ було ліквідовано і її землі передано у володіння поміщиків. Власником острова Хортиця став князь Григорій Потьомкін, який наказав створити тут фруктовий сад. Наприкінці XVIII століття князь передав острів державі, і за указом уряду тут оселилися колоністи – німці-меноніти (представники однієї з протестантських течій).
У роки Першої світової війни вони виїхали, і нині про перебування німців на острові нагадує тільки старовинний цвинтар. XX століття завдало великої шкоди природі й історичним пам’яткам Хортиці.
У роки Громадянської війни острів став місцем битви між Червоною армією і військами Врангеля. А під час зведення Дніпрогесу, мостів і залізниці прямо на Хортиці добували граніт для будівельних робіт.