Особливе місце серед пам’яток Південного берега Криму посідає палац імператора Олександра III у Верхній Масандрі. Це одна з найбільш яскравих архітектурних пам’яток півострова. Палац невеликий, але вишуканий, він поєднує риси стилів ренесанс і бароко, нагадуючи французькі будівлі епохи короля Людовіка XIII, що правив у XVII столітті. Палац відрізняють пишне оздоблення (керамічна плитка фасадів) і незвичайні для Криму барокові фігурні дахи і димарі.
Прикрашають комплекс прекрасні скульптурні групи: сфінкси, сатири, химери; а також малі архітектурні форми: балюстради з вазами, стелами і різьбленими арками. Оточує Масандрівський палац старовинний терасний парк у ландшафтному стилі. Верхня, північна, частина парку закрита для відвідування – на її території розташовується урядовий об’єкт – місце відпочинку для іноземних делегацій.
У південній частині привертають увагу гігантські секвоядендрони, дерева-вихідці з Північної Америки. Всього в парку близько двох сотень видів різних дерев і кущів.
Парк у Масандрі заклали ще в 20-х роках XIX століття, коли ці землі були власністю дворянського роду Наришкіних. Палац побудували набагато пізніше, коли Масандрою володів син генерал-губернатора Новоросії М. С. Воронцова, Семен Михайлович. 1881 року він почав зводити палац за проектом французького архітектора Етьєна Бушара.
Після його смерті будівництво припинили, а через декілька років недобудову придбало відомство, що займалося особистим майном імператорської сім’ї. Цар Олександр III вирішив зробити в Масандрі літню резиденцію, але не для офіційних прийомів, а виключно для сімейного відпочинку. У 1892 – 1902 роках ансамбль добудували за проектом російського академіка архітектури М. Є. Месмахера. Талановитий архітектор додав похмурій будівлі в стилі середньовічних замків святкової пишноти раннього французького бароко.
Палац добудували вже за правління Миколи II, оформили інтер’єри, але не повністю – для постійного проживання будівля так і залишилася непридатною аж до 1917 року. Але в Масандрівський парк Романови приїжджали часто – на пікніки, ігри і чаювання.
У радянські роки, до Великої Вітчизняної війни, в палаці розміщувався санаторій «Пролетарське здоров’я». Після війни це була державна дача, де відпочивали партійні керівники. Лише 1992 року тут відкрили музей, оформили експозиції й почали проводити екскурсії.