В роки правління Ярослава Мудрого (1015-18, 1019-54) завершено грандіозні будівельні роботи в Софійському соборі, при якому знаходилася митрополія, і він перетворився на духовно-просвітницький центр Давньоруської держави. Незабаром при ньому влаштовано бібліотеку і скрипторій, де переписувалися і перекладалися книги, а у 1037-39 укладено нове літописне зведення.
Поблизу від св. Софії до 1036 постали величні храми па честь небесних патронів великого князя (Георгіївський) та його дружини Ірини (Іриніпський), а потім – ще один такого ж типу, можливо на честь покровителя їх старшого сина. Ще раніше завершено фортифікаційні споруди гак званого града Ярослава з величними Золотими воротами, увінчаними церквою Благовіщення, Лядською і Жидівською брамами. Захищена територія Верхнього міста інтенсивно забудовувалася князівськими палацами і господарськими спорудами (знаменитий Великий двір Ярослава вздовж сучасної Десятинної вулиці) та боярськими садибами. Забудовувався, розширявся й укріплявся Поділ, центром якого була велика торгова площа (Торжище) на місці сучасної Контрактової площі. Вздовж берега р. Почайна, рукава Дніпра, тяглися причали. В місті, крім християн-русичів та вихідців з решти східнослов’янських племен, мешкали і представники інших народів та віросповідань, зокрема іудеї (євреї та хазари), варяги, вірмени, греки, представники тюркських народів.