Простягається від Володимирської вулиці до Хрещатика. Відома з 40-х pp. XIX ст. Назва походить від того, що ця вулиця прорізала старі вали града Ярослава між Золотими воротами та оборонними спорудами, що тяглася вздовж Хрещатого яру по вул. Малопідвальній. У 50-х pp. XIX ст. мала назву Мартинівської (за прізвищем одного з її домовласників) та Золотохрещатицької, а в 60-х pp. XIX ст. – Васильчиковської (за прізвищем київського генерал-губернатора 1.1, Васильчпкова). У 1919 перейменована на честь більшовицького партійного і державного діяча Я.М. Свердлова. На початку 90-х pp. XX ст. їй повернуто історичну назву, яка весь час зберігалася в народі. Наближена до Хрещатика її частина, особливо сильно постраждала у вересні 1941, тому нижче перехрестя з Пушкінсі.кою вулицею має суцільну забудову початку 50-х pp. У 90-х pp. XX ст. тут встановлено пам’ятники – літературному герою відомого твору І. Ільфа та В. Петрова "Золоте теля" Паніковському (який займався дрібними крадіжками на розі Хрещатика та Прорізної) та туркменському поету XVIII ст. Махтумкулі, а на початку вже цього століття, ближче до Пушкінської вулиці, – Лесю Курбасу. Вище від цього перехрестя переважають будинки еклектичного стилю кінця XIX ст. Серед них пишним вбранням виділяється будинок № 24/39 на розі з вул. Володимирського, споруджений 1900 архітектором В.144. Ніколаєвим. На П. в. розташовано Український малий драматичний театр (№ 8) та Київський молодий театр (№ 17).