Варязька династія Рюриковиче, першими представниками якої були язичники Олег (882-912) та Ігор, син Рюріка (912-945). міцно вкоренилася в східнослов’янському середовищі. На чолі численних дружин вони здійснювали походи Каспійським і Чорним морями. Протягом X ст. Русі, розвинулася в могутню державу, що займала одне з провідних місць у тогочасній Європі. Ольга, вдова і спадкоємниця Ігоря, прийнявши хрещення за візантійським обрядом, підтримувала тісні контакти з Візантією і Німеччиною, а її сип Святослав розгромив різного степового суперника Русі в Східній Європі – Хазарський каганат і воював з Візантією.
За таких умов змінювався і вигляд Києва. На Замковій горі, де знаходилися резиденції Аскольда, Олега та Моря, вже було тісно. Тому, імовірно, в другій половині правління Ігоря починається забудова Старокиївської гори, де над Боричевим узвозом з’являється кам’яний терем Ольги. Після загибелі Ігоря в 945 вона продовжувала тут будівництво і звела неподалік від старого капища мурований палац з круглою вежею та кам’яну церкву (мабуть, на місці пізнішої Десятинної). Цей храм, як припускають, був зруйнований за наказом Святослава після її смерті та невдач у війні з Візантією. Важко уявити, що за умов постійної загрози з боку печенігів палацовий центр на Старокиївській горі міг залишатися неукріпленим. Тому слушно припустити, що оборонні споруди так званого града Володимира почали зводитися ще за часів Ольги та Святослава і продовжували розбудовувалися під час правління старшого сипа і спадкоємця останнього Ярополка. Проте можна припустити також, що ці укріплення були завершені вже при Ользі і саме за ними вона з онуками витримувала 969 печенізьку облогу.