Історична місцевість стародавнього Києва, що займає пагорби та долини південніше Києво-Печерського монастиря. Відокремлена від нього глибокою Неводницькою долиною. Відома з XI ст. Назва походить, за літописними переказами XVII ст., від слова "видибай" ("виринай"). Ці слова вигукували кияни, коли бігли вздовж берега Дніпра, куди за наказом князя Володимира Святославича 988 під час. введення християнства було скинуто з язичницького капища на Старокиївській горі дерев’яну статую Перуна. Вона "видибала" в місцевості, яка і набула назву Видубичі. Тут на пагорбі стояв Красний двір князя Всеволода Ярославича, у мальовничій долині князь 1070 заснував монастир з церквою архістратига Михаїла, поруч знаходився Звірииецький печерний комплекс, перевіз через Дніпро. В. являли собою родинну базу князя Всеволода та його нащадків. Монастир набув назви Видубицького монастиря. Нині в урочищі, крім монастиря та підземного лабіринту, знаходиться Центральний ботанічний сад НАН України та частково приватна забудова.