Навпроти його, між палацем Ольги та Південним палацем, постає новий, Великий, або Західний, внаслідок чого створюється завершений храмово-палацовий ансамбль великокнязівської столиці. Серед Культурних заходів Володимирового правління варто зазначити відкриття школи та укладання у 996-997 літописного зводу. Київ відвідували численні посольства.
Водночас розгорталася забудова Подолу, розросталися передмістя в районі сучасних Львівської, Софійської та Михайлівської площ. Це вимагало значного розширення укріпленої частини міста з відповідним прокладанням вулиць, будівництвом храмів тощо. Тому імовірно, що після завершения будівництва Десятинної церкви та Західного палацу Володимир розпочав роботи по спорудженню нового, великого укріпленого міста (площею близько 80 га). В його центрі, мабуть, вже тоді було визначено місце величного собору св. Софії та резиденції митрополита. Важко сказати, як далеко просунулися ці роботи, але на момент смерті Володимира в 1015 вони ще не були завершені.
Кончина Володимира спричинила напружену боротьбу за великокнязівський стіл між його синами. Святополк, вбивши Бориса, Гліба та Святослава, на певний час утвердився в Києві, але невдовзі його вигнав звідти Ярослав, незабаром прозваний Мудрим. Святополк закликав печенігів, які 1017 здійснили напад на столицю, але були розбиті Ярославом з киянами, новгородцями і варягами. Тоді Святополк звернувся за допомогою до свого тестя, польського князя Болеслава І Хороброго, з військами якого і повернувся 1018 до Києва. Але вже на початку наступного року Київ знову приймав Ярослава, якому попри продовження бойових дій, а потім напруженої боротьби з братом Мстиславом, що утвердився у Чернігові, вдалося зберегти владу над Києвом, а згодом поширити її і на всю Русь. В наступні роки печеніги і поляки були переможені, а кордони держави розширилися за рахунок приєднання прибалтійських та північних лісових земель.