(Вул. Мостицька, 12) – парафіяльний храм місцевості Пріорка. Ще у 1722 тут споруджено дерев’яну церкву святих Георгія і Дмитрія, 1795 нову – дерев’яну, трибанну, яка в першій половині XIX ст. змінила назву на Покровську. В 1803 споруджено окрему дерев’яну дзвіницю з шатровим завершенням. Стара Покровська церква існувала до початку XX ст. (нині на її місці встановлено пам’ятну капличку). Наприкінці її існування богослужіння тимчасово відбувалися у теплій церкві св. Миколи у першому ярусі дзвіниці. У 1899 єпархіальний архітектор Є. Єрмаков склав проект нової цегляної церкви на Пріорці, закладка відбулася 1902, освячення – у вересні 1906. Керував будівельними роботами архітектор М. Казанський. Головний об’єм храму в плані близький до квадратного, увінчаний потужною цибулястою центральною банею та чотирма невеликими наріжними банями. Оздоблення фасадів виконано у псевдо-російському стилі, з застосуванням лиштви й кокошників.
За радянської доби у храмі деякий час співіснували парафії Української автокефальної православної церкви та традиційної "старослов’янської" громади, але наприкінці 20-х pp. XX ст. церква повністю повернулася до "старослов’янської" парафії. В жовтні 1938 церкву закрили, а приміщення почали використовувати як склад. На початку нацистської окупації Покровський храм було відкрито, споруджено новий іконостас. Частину ікон для нього виконав художник І. Їжакевич. Відтоді церква є постійно діючою, нині належить Українській православній церкві Московського патріархату. Протягом тривалого часу храм, стоячи на пагорбі, домінував над оточенням, проте розбудова у 80-х pp. XX ст. Мостицького житлового масиву зменшила вплив церкви на формування ландшафту. Частково зберігся храмовий цвинтар, на якому нині впорядковуються старі поховання.