Одна з головних магістралей місцевості Нова забудова. Проходить від Толстого Льва вулиці до Либідської площі; напрямок її сформувався н першій половині XIX ст. Спочатку поділялася на дві окремі вулиці – Кузнечну (назва походить від кузень, що обслуговували Васильківський поштовий тракт, закінчувалася сучасною вул. Івана Федорова, до 60-х pp. XIX ст. називалася також Новолибідською) та Набережно-Либідську (від річки Либідь). В 1909 обидві вулиці об’єднано під спільною назвою Кузнечна, в 1909 – 36 магістраль мала назву Пролетарська, 1936 найменована на честь російського пролетарського письменника Максима Горького.
Найбільш цікавою та цілісною з архітектурного боку є початкова частина вулиці, впорядкована як невеликий бульвар. Тут збереглися великі прибуткові будівлі в стилістиці історизму (№ 14, архітектор А,К. Краусс, 1900-1901; № 23, архітектор В.М. Ніколаєв, 1899-1900), модерну (№ 17, 10-і pp. XX ст.; № 20, 1911; № 26/26, 1911), неокласицизму (№ 9. 1911). Архітектуру межі 40-х – 50-х pp. XX ст. репрезентує будинок № 19-21 (архітектори B.C. Левенберг, С.Б. Шпільт). Подальша частина Г. в. зберегла історичну забудову тільки фрагментарно. Тут можна відзначити будинок № 69 – корпус колишнього початкового єврейського училища з ремісничим відділенням, заснованого відомими цукрозаводчиками І. Лаз. та Л.1. Бродськи-ми на вшанування їх померлого брата СІ. Бродського (архітектор А.Б. Мінкус, 1904). З 1944 тут міститься Інститут електрозварювання ім. СО. Пагона НАН України. Корпуси інституту займають й інші садиби на цій вулиці, па одній з них (№ 56) раніше містився машинобудівний завод інженера-підприємця О.Ф.Термена, де вперше в Києві налагоджено пароплавобудування, а також виготовлено відому серію чавунних фонтанів для прикрашання київських парків і площ. У будинку № 3-а (архітектор А.Д. Трахтенберг, 1911) мешкав фізик, академік О.С. Давидов, у будинку № 23 – композитор і педагог P.M. Глієр, у будинках № 24 та № 38а – письменник В.П. Некрасов, у будинку № 64/16 (архітектор В.М. Риков, 1910) – поет О.Олесь (О.1. Капдиба), у будинку № 107 – поет П.Г. Тичина. Житловий будинок № 4-6 пов’язаний з диверсійно-розвідувальною діяльністю радянського підпілля під час нацистської окупації, тут була явочна квартира групи І.Д. Кудрі. У цьому ж будинку зупинявся у своїх рідних кінорежисер і письменник О.П. Довженко.
Впродовж останніх десятиліть вулиця активно забудовується сучасними спорудами. Найцікавіша з них – корпус Інституту науково-технічної інформації (№ 180; архітектори Л.В. Новиков, Ф.І. Юр’єв, 1964-71). Нині висунуто пропозицію перейменувати Г. в. на честь українського історика і громадського діяча В.Б. Антоновича, якому належав будинок № 40 на розі з вул. Жилянської (не зберігся). Офіційне перейменування не відбулося, проте назва "вулиця Антоновича" застосовується паралельно з існуючою.