(Вул. Січневого повстання, 29). Заснований в 1993°як державний музей І.М. Гончара, з 1999 – Український центр народної культури "Музей Івана Гончара". З кінця 50-х pp. XX ст. скульптор і художник І.М, Гончар поряд з мистецькою творчістю проводив значну збиральницько-народознавчу роботу, результатом якої стала унікальна колекція народного мистецтва XVII-XIX ст.: іконопис, народна картина, музичні інструменти, народний одяг, рушники, килими, кераміка, різьблення, писанки, стародруки та ін. Після його смерті зібрання та творча спадщина стали основою колекції державного музею.
Колекція Музею нараховує понад 15 000 одиниць збереження: тканина (рушники, килими, одяг, головні убори тощо, понад 2500 од); дерево – понад 250; кераміка – 750; писанки – 500; вироби з металу та скла, збірка народних музичних інструментів. Пріоритетною є збірка українських народних картин, зокрема "Козаків-Мамаїв", а також ікон народного письма (понад 500 од.). Окремими полотнами представлено професійне малярство та графіка. Приватна бібліотека Гончара, яка також увійшла до фондів Музею, налічує бл. З тис. українознавчих видань, частина яких – стародруки та рідкісні книги. Значну наукову цінність становить архівний фонд: рукописи, листи, записники, щоденники, аудіо- та фотоматеріали І.М. Гончара, давні фото, зібрані в різних куточках України і дбайливо впорядковані автором у 18 томів історико-етнографічного альбому "Україна та українці".
Збірка Гончара була одним із найзначніших осередків "шістдесятницького" руху, тут гартувалися погляди й переконання багатьох нині відомих політичних та культурних діячів. Під впливом побаченого й почутого формувалася ціла плеяда митців, які прагнули у своїй творчості продовжувати традиції українського народного мистецтва.
Музей проводить активну виставкову, просвітницьку та видавничу діяльність. При ньому діють клуб української народної вишивки "Оріяна", студій народної вишивки, народознавчий клуб "Пам’ять роду", родинна школа для дітей та батьків із заняттями з народного мистецтва, галерея народної картини.