(Вул. Володимирська, 2). Бере початок від Міського музею старовини і мистецтва, створеного 1899. Його засновниками були М.Ф. Біляшівський, В.В. Хвойка та Д.М. Щербаківський. У 1924 перейменований на Всеукраїнський історичний музей ім. Т.Г. Шевченка, згодом – Київський державний історичний музей, з 1965 – Державний історичний музей УРСР, з 1991 – Національний музей історії України. Розміщений на Старокиївській горі, де збереглися залишки фундаментів Десятинної церкви та ін. споруд X-XIII ст. (1944 територію оголошено заповідною).
Нині фонди музею нараховують понад 600 тис. експонатів – унікальних пам’яток історії та культури, які відображають історичний процес на території України від найдавніших часів до сьогодення. Тут археологічні колекції (бл. 350 тис. одиниць), серед яких – матеріали Мізинської та Кирилівської стоянок давньокам’яного віку, трипільських землеробських племен, східних слов’ян та Київської Русі. Унікальна нумізматична колекція, яка нараховує 120 тис. монет, медалей, орденів, паперових грошей, знаків. Бл. 10 тис. одиниць містить колекція живопису, графіки та скульптури, зокрема роботи художників І. їжакевича, С. Васильківського, В. Верещагіна, С. Світославського, В. Кричевського, І. Труша, М. Глущенка, М. Дерегуса, С. Шишка, Т. Яблонської. Привертає увагу колекція портретів українських гетьманів, реліквії запорозького козацтва – козацькі клейноди, універсали, грамоти, листи гетьманів та козацької старшини. Велика етнографічна збірка представлена тканинами, вишивками, різьбленням по дереву, металевими виробами, є колекції порцеляни та фаянсу. Філіалом закладу є Музей історичних коштовностей України.