1 липня 1989 в Києві відбулася установча конференція Руху, а 8-10 вересня його головою обрано І. Драча. В практику житія Києва входили мітинги, тільки в травні 1989 на їх проведення подано майже 800 заявок. Найчастіше місцем проведення таких зборів ставали Софійський майдан та площа перед Республіканським стадіоном.
На тлі рішучих зрушень в суспільній свідомості та настроях пересічних членів партії 28 вересня 1989 Пленум ЦК КПУ звільнив від обов’язків її першого секретаря В.В. Щербицького. Своєрідним загальнореспубліканським апофеозом масових форм висловлювання настроїв народу стала 21 січня 1990 акція "Українська хвиля": створення живого ланцюгу між Києвом і Львовом з нагоди 71-ї річниці проголошення акту возз’єднання УНР і ЗУНР. Такі заходи, як і поширення опозиційної преси (зокрема, з лютого 1990 почав виходити вісник Руху – "Народна газета"), мали свої наслідки. На березневих 1990 виборах до Верховної Ради УРСР та місцевих рад від опозиційних сил, головним чином по західних та київських виборчих округах, пройшла помітна кількість анти комуністично налаштованих діячів, які здобули з’їздівську трибуну для виголошення на всю Україну своїх поглядів.
Паралельно проводилися і вибори до міської і районних рад Києва. До Київради було обрано 293 депутати різних політичних уподобань, внаслідок чого в ній склалися два блоки – комуністичний і демократичний. 24 липня 1990 над Київрадою, поруч з червоно-синім прапором УРСР, замайорів як національний жовто-блакитний, який з цього часу почав офіційно використовуватися в місті.