Величне місто Київ

(вул. Січневого повстання, 15) — кам’яний собор Спасо-Преображенського монастиря. Одна з найоригінальніших пам’яток архітектури Київської Русі. Дата спорудження не відзначена у літописах і залишається дискусійною. Думка, поширена у XVII — наприкінці XIX ст. про заснування церкви Володимиром Святославичем, виявилася помилковою. Імовірніше, що споруда збудована князем Володимиром Мономахом між 1113 та 1125. Проте через особливості кладки фундаментів і стін та ін. технічних прийомів існує погляд, що її збудовано раніше — в останній чверті XI ст.

Стіни зведено без використання прошарків бутового каменю, що виходять на поверхню, а засобом "утоплених рядів" (каміння тільки всередині стін). Прочитать остальную часть записи »

(вул. Володимирська, 24) — національний заповідник, який засновано 1934 після закриття Софійського собору як резиденції Української автокефальної православної церкви. Його територія відповідає межам кафедрального Софійського монастиря, заснованого бл. 1633 митрополитом П. Могилою і закритого церковною реформою 1786 Катерини П. З часу заснування Софійського собору (XI ст.) тут знаходилась резиденція Київських митрополитів. Протягом XVIII ст. навколо Софійського собору утворився архітектурний ансамбль з цілої низки кам’яних споруд в стилі українського бароко: дзвіниця, митрополичий палац, трапезна палата, брама Заборовського, духовна семінарія ("бурса"), братський корпус, південна брама з монастирським муром, консисторія. Прочитать остальную часть записи »

Історична місцевість і гора над північною частиною Подолу, східніше; Татарки. Знаходиться між Юрківським байраком та урочищем Богуславщина, утворюючи єдиний підвищений масив з Лисою горою на північ від Щекавиці. На ній відомі численні археологічні пам’ятки, переважно давньослов’янських часів і доби язичницької Київської Русі, зокрема могильник і городище, можливо, укріплене святилище, тотожне з Капиччю, біля якого Володимир Святославич влаштував 978 свій табір під час боротьби з братом Ярополком. Сучасна назва відома з XVIII ст., коли Юрків струмок був кордоном між володіннями Київського магістрату та Кирилівського монастиря.

Найдавніша київська вулиця, яка згадується в літописі під 945, сучасний Андріївський узвіз. Найкоротшим шляхом зв’язує Верхній Київ з Подолом. Згадується в поемі "Слово о полку Ігоревім", коли князь Ігор Святославович після звільнення з половецького полону та відвідин двору великого київського князя Святослава Всеволодовича "їде Боричевим" на Поділ до соборної церкви Успіння Богородиці Пирогощей. Назва пов’язується з літописним Боричем (послом князя Ігоря Рюриковича до Візантії) або існуванням митниці. Відомо, що у XIV-XV ст. тут знімали мито з кожного возу, а товари з возу, який ламався на узвозі, йшли на воєводу. Сучасна вулиця Боричів узвіз на Подолі до історичної вулиці відношення не має. Прочитать остальную часть записи »

Історична місцевість Стародавнього Києва в Печерському районі (перехрестя Паркової дороги та Дніпровського узвозу). Ототожнюється з літописним урочищем Угорське. Згадується в літописі під 882 у повісті про вбивство Олегом київських князів Аскольда і Діра. За літописом, Аскольда поховали в цій місцевості, звідки і походить її назва. "Повість временних літ" свідчить, що в 898 тут зупинялись на певний час угри, які проходили зі Сходу на територію своєї батьківщини. Звідси й пішла друга назва місцевості. В давньоруські часи тут знаходився позаміський двір великого князя та двір боярина Ольми. Відомі літописні Угорські ворота цього двору. "Повість временних літ" згадує тут церкву св. Прочитать остальную часть записи »