Величне місто Київ

Заснований 1908 з ініціативи Київського товариства аматорів природи, головою якого був проф. Київського університету Н.А. Оболенський, секретарем — В.А. Бурдзинський, який став першим директором Київ, зоопарку і був ним до 1928. Навесні 1909 правління університету відвело Товариству тимчасово, до придбання власної території, ділянку землі в університетському ботанічному саду для влаштування зоологічного парку. В зв’язку з фінансовими труднощами перші роки зоопарк існував на добровільні пожертвування. У 1912 правління університету подало київ, генерал-губернатору Ф.Ф. Трепову скаргу, в якій йшлося, що перебування зоопарку в Ботанічному саду призводить до псування тваринами дерев, зараженню грунту, а неприємний запах і лемент тварин турбують мешканців Караваєвської вулиці (нині — Льва Толстого). Існували також інші причини, за якими зоопарк потребував власної постійної ділянки: через відсутність зимових опалюваних приміщень тварини зимували в складських помешканнях станції Київ-товарний, що призводило до захворювань і смерті багатьох їх рідкісних екземплярів. Прочитать остальную часть записи »

Встановлений в сквері поруч з будинком Національною драматичного театру ім. І. Франка на однойменній площі. Являє собою бронзове погруддя письменника на постаменті з червоного граніту загальною висотою 4,3 м (скульптори О.О. Супрун і А.Ю. Білостоцький, архітектор М.С. Іванченко). Відкритий 28.08.1956 на відзначення 100-річчя від дня народження письменника.

Одна з найстаріших вулиць Подолу, відома з XVII ст. У сучасних межах сформувалася внаслідок перепланування Подолу після пожежі 1811. Проходить від Контрактової площі до вул. Хорива. Історична назва походить від Миколи Притиска церкви (у 1958-91 вулиця носила ім’я більшовика Г.В. Лівера). На непарному боці вулиці розташовано комплекс Фролінською монастиря. На протилежному боці на початку XVII ст. споруджено домініканський костьол, який 1691 перебу-довали на православний храм св. Петра і Павла. Наприкінці 40-х pp. XVIII ст. храм реконструйовано, поряд з ним споруджено дзвіницю (архітектор І.Г, Григорович-Барський). Петропавлівську церкву і дзвіницю зруйновано 1935, нині на їх місці — військова частина. Прочитать остальную часть записи »

Розташована в кінці Городєцького архітектора вулиці, до неї також підходять вулиці Станіславеького та Ольгінська. До 90-х pp. XIX ст. тут була садиба професора медицини Київського університету Ф.Ф. Мерінга з парком, фруктовим садом, виноградниками та оранжереями, а на місці самої площі — ставок, який живився струмками та джерелами, що виходили з під Печерського плато. Після його смерті на початку 90-х pp. XIX ст, садибу з садом і парком придбало домобудівельне товариство на чолі з архітектором Г.П. Шлейфером, яке розпочало тут велике будівництво. Ставок засипали, а на його місці облаштували Миколаївську площу.

В 1898 на ній спорудили приміщення театру "Co-ловцов" (нині тут міститься Національний драматичний театр ім. І. Прочитать остальную часть записи »

Центральна архітектурна споруда київського водогону XVII-XVIII ст. Павільйон-фонтан, спочатку дерев’яний, збудовано над старим великим колодязем-басейном XVII ст. у 1748-49, коли архітектором І.Г. Григоровичем-Барським споруджено широку розгалужену систему водопостачання, яка поширювалася на весь Поділ. Він розподіляв джерельну воду з гір по сусідніх колодязях та садибах. Кам’яний павільйон зведено 1757 за проектом, імовірно, І.Г. Григоровича-Барського. Мав вигляд перекритою високою напівсферичною банею круглої ротонди з чотирма напівкруглими арочними отворами та спареними колонами, що завершуються коринфськими капітелями. Баню вінчала мідна барельєфна фігура апостола Андрія, який благословляє київські гори. Прочитать остальную часть записи »