Першими з них стали Першотравневий Чоколівка, Відрадний та Нивки. Наприкінці 50-х pp. набув поширення цегляний п’ятиповерховий житловий будинок з малометражними квартирами, суміщеними санвузлами та висотою приміщень 2,5 м, з кухнею навіть менше 5 кв. м та без інших допоміжних приміщень. Такими будинками швидко вкрилися великі площі колишніх передмість. З початку 60-х pp. будинки такого типу почали вкривати і лівобережні райони міста – Стару і Нову Дарницю, Воскресенку тощо.
Зростання території міста та кількості його мешканців вимагало якісного оновлення транспортних засобів. З року в рік збільшувалася мережа трамвайних, тролейбусних та автобусних маршрутів, але їх потужностей не вистачало. В 1945 прийнято рішення про будівництві в Києві лінії метро, і 6 листопада 1960 їда но в експлуатацію першу чергу метрополітену між станціями "Вокзальна" та "Дніпро". Це стало радісною подією, але не розв’язувало проблеми сполучення між центральною частиною міста та віддаленими промисловими і житловими районами Лівобережжя, її принципове вирішення пов’язували з будівництвом Мосту метро, який став до ладу в 1965. Для поліпшення сполучення між Києвом та іншими містами в 1959, поруч з діючим з 1924 аеропортом Жуляни. відкрито значно більший аеропорт Бориспіль, який незабаром був розширений і 1965 став міжнародним. В 1961 споруджено Річковий вокзал та Автовокзал на Деміївці.
Паралельно відбувалося розширення мережі освітніх закладів. В 1960/61 навчальному році в столиці була 191 загальноосвітня школа, 73 вечірні і заочні школи. В 1960 вузи Києва випустили вдвічі більше спеціалістів, ніж у 1950. До старіших київських вищих навчальних закладів, що відновили свою роботу відразу після закінчення війни, додалися Авіаційний інститут (1947), Українська сільськогосподарська академія (1954), Торговельно-економічний інститут (1966).
Істотно розширювалась мережа науково-дослідних інститутів, зокрема АН УРСР. У другій половині 40- 50-х pp. створено інститути електротехніки, електроенергетики, використання газу, фізіології і агрохімії рослин, філософії, інститут полімерів і мономерів, фізіології, металокераміки і спецсплавів, металофізики, ливарного виробництва, обчислювальний центр (з 1962 – Інститут кібернетики).