Визначні пам’ятки Києва

Розташована в кінці Городєцького архітектора вулиці, до неї також підходять вулиці Станіславеького та Ольгінська. До 90-х pp. XIX ст. тут була садиба професора медицини Київського університету Ф.Ф. Мерінга з парком, фруктовим садом, виноградниками та оранжереями, а на місці самої площі - ставок, який живився струмками та джерелами, що виходили з під Печерського плато. Після його смерті на початку 90-х pp. XIX ст, садибу з садом і парком придбало домобудівельне товариство на чолі з архітектором Г.П. Шлейфером, яке розпочало тут велике будівництво. Ставок засипали, а на його місці облаштували Миколаївську площу. В 1898 на ній спорудили приміщення театру "Co-ловцов" (нині тут міститься Національний драматичний театр ім. І. (більше…)

Центральна архітектурна споруда київського водогону XVII-XVIII ст. Павільйон-фонтан, спочатку дерев'яний, збудовано над старим великим колодязем-басейном XVII ст. у 1748-49, коли архітектором І.Г. Григоровичем-Барським споруджено широку розгалужену систему водопостачання, яка поширювалася на весь Поділ. Він розподіляв джерельну воду з гір по сусідніх колодязях та садибах. Кам'яний павільйон зведено 1757 за проектом, імовірно, І.Г. Григоровича-Барського. Мав вигляд перекритою високою напівсферичною банею круглої ротонди з чотирма напівкруглими арочними отворами та спареними колонами, що завершуються коринфськими капітелями. Баню вінчала мідна барельєфна фігура апостола Андрія, який благословляє київські гори. (більше…)

(Вул. Липська, 15/17). Заснований у 1924 О.1. Соломарським та І.С. Дєєвою. З театром співпрацювали видатні майстри українського мистецтва - А. Бучма, В. Татлін, К. Кошевський, М. Фореггер. У різні роки театр носив ім'я 1. Франка, М. Горького, Ленінського комсомолу. Тривалий час не мав свого приміщення, одержав його тільки 1954 на Печорську, де і перебуває. Приміщення сучасне і зручне, з двома сценами та залами для глядачів на 416 та 50 місць. Нині репертуар театру нараховує 25 вистав, що репрезентують добірну вітчизняну і зарубіжну класику й сучасну літературу. В його складі 50 акторів, серед яких народні артисти України М, Козленко та О. Безсмертний, заслужені артисти Ю. Борисьонок, Л. Ігнатенко, В. (більше…)

Відкритий у квітні 1954 на честь М.О. Щорса (1895-1919) - учасника громадянської війни в Україні. Скульптори М.Г. Лисенко, М.М. Суходолов, В.З. Бородай, архітектори О.В. Власов, О.І. Заваров. Пам'ятник - бронзова статуя М.О. Щорса верхи на коні на гранітному п'єдесталі заввишки 6,5 м, загальна висота пам'ятника - 13,8 м. Стоїть на перехресті бульвару Т. Шевченка та вул. Комінтерна.

(Давньогрецьке - Борисфен, фольклорне - Славутич) - третя після Волги та Дунаю ріка в Європі довжиною (2200 км, до побудови водосховищ - 2285 км) та площею басейну (504 000 кв. км). Протікає територіями Росії (485 км), Бєларусі (595 км) та України (1095 км). Поділяється на три частини: верхня течія - від витоків до Києва (1320 км, лісова зона), середня - від Києва до Запоріжжя (555 км, лісостепова і частково степова зони) та нижня від Запоріжжя до гирла (325 км, степова зона). Бере початок на Валдайській височині (Смоленська обл., Росія) і впадає в Дніпровсько-Бузький лиман, що виходить до Чорного моря. Головний стік формується вище Києва, де Д. з правого боку приймає води річок Друга, Березини, Прип'яті, Тетерева та з лівого - Сожу і Десни. (більше…)