Визначні пам’ятки Києва

Урочище між Батиєвою та Байковою горами, що прилучається до долини р. Либідь. Археологічні дослідження виявили тут залишки людського перебування доби пізнього палеоліту. Тривалий час тут були кар'єри місцевих цегелень. На межі XIX-XX ст. сформувалися вулиця та узвіз П.Я, На узвозі П.Я. (в 1944-91 - узвіз Степана Разіна, потім поновлено історичну назву, нині перейменовано на честь академіка М.М. Амосова) 1896 на благодійні кошти споруджено будинок Бактеріологічного інституту (архітектор К.Г. Іванов, 1896, тепер частина комплексу НДІ епідеміології та інфекційних захворювань). У 10-х pp. XX ст. у садибі № 7 на узвозі П.Я. споруджувався комплекс "клінічного містечка" для медичного факультету Київського університету (архітектор В.О. (більше…)

Історична підвищена місцевість в центрі Києва, в південній частині Старокиївського плато. Назва походить від заснованого тут на початку XII ст. Михайлівського Золотоверхого монастиря, її круті схили обриваються в бік Дніпра (де під її мисом - Володимирською гіркою, проходить Володимирський узвіз), Хрещатика і Незалежності майдану. В старі часи з півночі вона обмежувалась яром, на місці якого тепер Михайлівська площа. Сліди життя на М. г., як і на сусідніх висотах, простежуються з глибин тисячоліть, Так, по вул. Трьохсвятительській, 9 було знайдено скарб бронзового віку, що містив п'ять мідних речей: обручеподібну діадему, місяцеподібну підвіску і три скроневі кільця. Аналогічні вироби відомі в Центральній Європі і датуються II тис. (більше…)

(Вул. Січневого повстання, 27) - парафіяльний храм, розміщений на колишній торговій площі Печорського містечка XVI-XVIII ст., навпроти церкви св. Феодосія. Заснований не пізніше кінця XVI ст. Належав Києво-Печерській лаврі. Первісно був дерев'яним. Зображений на плані А. Кальнофойського 1638. На південний захід від церкви стояла невелика двоярусна дзвіниця, завершена наметом. У другій половині XVII ст. на місці попередньої споруджено нову, дерев'яну церкву, зображена на плані підполковника І. Ушакова 1695. Вона мала високу восьмикутну наву, другий ярус якої являв собою дзвіницю. З заходу та сходу до нави прибудовано невеликі прямокутні вівтар та бабинець. Верх бані, виконаний з ґонту, мав типові барокові обриси. (більше…)

(Вул. Володимирська, 57). Споруджений 1912 за проектом архітектора П.Ф. Альошина для Педагогічного музею. Тут організувалась і провела у квітні та серпні 1917 свої з'їзди Всеукраїнська спілка вчителів, в ньому проходили засідання Української Центральної Ради. Протягом наступних кількох десятиліть В будинку містився Музей революції та історії партії, потім - Музей В.І. Леніна, з 1982 - міський Будинок учителя. Нині тут працюють народні університети, професійні клуби, лекторії, об'єднання за інтересами, проводяться тематичні вечори, науково-практичні конференції, презентації, диспути, круглі столи тощо. Відвідувачі Будинку вчителя мають змогу спілкуватися з відомими педагогами, провідними фахівцями з різних галузей знань. (більше…)

Центральна площа Києва, яка перетинається Хрещатиком. В північній частині до неї підходять вулиці Костьольна, Михайлівська, Мала Житомирська, Софійська, Бориса Грінченка та провулок Тараса Шевченка, з півдня - вулиці Інститутська та архітектора Городецького. В давні часи це було болотяне місце, куди стікалися струмки з пагорбів Старокиївського плато та Михайлівської гори і звідки витікала річечка Хрещатик, яка, протікаючи Хрещатим яром, впадала у р. Либідь. Воно, як і весь яр, у X ст. називалося Перевісищем. За часів Ярослава Мудрого було завершено спорудження системи оборонних валів, стін і ровів навколо Верхнього Києва (див. град Ярослава). Одна з її найвідповідальніших ділянок проходила від Золотих воріт над крутим схилом Хрещатого яру, трохи нижче пул. (більше…)