Визначні пам’ятки Києва

(Новоє строєніс) - історична місцевість в середній частині басейну р. Либідь, на її лівому боці. Наприкінці XIX - на початку XX ст. становила ядро Либідської частини міста, нині входить до складу Голосіївського, Печерського та Шевченківського районів. За часів Київської Русі тут, при впадінні у Либідь струмка Клов (поблизу станції метро "Республіканський стадіон"), існувало княже село Предславине, назване на честь Предслави дочки Володимира Святославича і рідної сестри Ярослава Мудрого. Поселення з назвою Н. з. виникло в 30-х pp. XIX ст. у зв'язку з початком масштабного будівництва нової Печорської Фортеці. Мешканці хуторів на Печерську, які зносилися в зв'язку з фортифікаційними роботами, отримували під забудову ділянки в заплаві р. (більше…)

(Вул. Притисько-Микільська, 5) - жіночий монастир. Вперше згадується під 1441 у грамоті київського князя Олелька Володимировича. В 1566 київський протопоп Яків Гулькевич отримав його у довічне володіння за указом польського короля Сигізмунда-Августа II. У 1632 онук Гулькевича Іван передав монастир ігумені Агафії Гуменицькій. Монастир був тоді дерев'яний, з церквою св. Флора та Лавра. Наприкінці XVII ст. споруджено мурований будинок ігумені. У 1712 Флорівський монастир об'єднали з ліквідованим на Печерську аристократичним Вознесенським монастирем, ігуменом якого була мати гетьмана І. Мазепи - Марія Магдалена. В 1722 закладено соборну Вознесенську церкву (завершено 1732). В 1740 споруджено дзвіницю, монастирське подвір'я обнесено мурованою огорожею. (більше…)

Одна з центральних вулиць Подолу, його головна планувальна вісь. Простягається від Поштової площі до Контрактової площі. Прокладена у 10-х pp. XIX в зв'язку з переплануванням Подолу після великої пожежі 1811. Через ворота на сучасній Поштовій площі виводила на шляхи, що вели на Печерськ. У дореволюційні часи разом з Володимирським узвозом та сучасною Грушевського вулицею складала єдину вул. Олександрівську. В 1919 перейменовано на вул. Революції, 1934 - Кірова, 1955 - Жданова, 1989 отримала сучасну назву на честь запорозького гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, уславленого полководця і патрона Київської братської школи. Встановлений 2001 йому на Контрактовій площі пам'ятник композиційно завершив перспективу вулиці. (більше…)

Вулиця в західній стороні центральної частини Києва. її трасою в давньоруські часи від Жидівської брами та Копирсва кінця (район сучасної Львівської площі) проходив шлях до сіл в заплаві р. Либідь. Після спустошення Києва мої і голо-татарами в грудні 1240 район Львівської площі на багато століть втрачає міський вигляд. З відновленням оборонних споруд града Ярослава в 1654 неподалік від початку В. в., приблизно на місці колишньої Жидівської брами, споруджено Львівську, від якої між бояраками„і лісовими масивами, приблизно напрямком давньоруських часів пролягла дорога до сіл в заплаві р. Либідь. Над нею з заходу в кінці XVII ст. знаходився укріплений пункт з вартою (очевидно, на пагорбі, де в середині XIX ст. (більше…)

(Вул. Г. Сковороди, 12). Церкву св. Миколая Чудотворця, за переказом, поставлено на березі річки Почайна поряд з тим місцем, де нібито втопилася дитина, яку пізніше знайдено живою перед знаменитою іконою св. Миколая Мокрого у Софійському соборі. Перше документальне свідчення про дерев'яну церкву міститься у люстрації Києва 1552. її священик згадується у 1613. В 1677 коштом київського війта Ждана Тадрини, замість згорілої, споруджено нову. Сучасну кам'яну церкву зведено у 1772-75 міським архітектором І. Григоровичем-Барським на протилежному боці від дерев'яної. Певний час співіснували, поки Г/99 не згоріла. Споруда стоїть під певним кутом до сучасної вул, Г. Сковороди, оскільки відбиває стародавнє планування Подолу, яке існувало до пожежі 1811. (більше…)