Автор: admin

Літописна брама Стародавнього Києва (південно-східна), звідки починався шлях до Печерського монастиря, заміських князівських резиденцій в Угорському та Берестові, до Клону та Видубичів. Знаходилась на сучасному Незалежності майдані. Входила до системи оборот споруд, побудованих Ярославом Мудрим у 30-х pp. XI ст. Старовинна назва походить від слів "ляда", "лядіна", які означають розчищену лісову галявину. Від брами вал йшов з одного боку (по трасі вул. Малої Підвальної) до Золотих воріт, а з іншого (по трасі вул. Костьольної) на Верхню площадку Володимирської гірки до схилів Дніпра в бік Подолу. Згадується літописом під 1151, в повісті про захоплення Києва військами Батия н 1240, востаннє в грамоті 1523 польського короля Сигізмунда І. (більше…)

Історична місцевість і селище на південній околиці Києва, поблизу Феофанії, Китаєва і Голосієва. Археологічні розкопки і випадкові знахідки засвідчують наявність тут поселень, принаймні з доби бронзи (II тис. до н.е.), римські монети перших століть нової ери та давньоруського укріпленого городища. Значний історико-археологічний інтерес становлять комплекси колодязів Антонія та печер, схожих з печерами Києво-Печерської лаври і Звіринця. В них містилися печерні монастирі часів Київської Русі. Вперше згадується 1627 як селище Пирогівка, що належало Києво-Печерській лаврі, в наступні часи значна його частина належача Видубецькому монастирю. З 1720 відоме як село Пирогів. У 1930-37 входило до приміської смуги Києва, 1957 включено до його складу, Поблизу П. 1969 започатковано Музей на

Храм Федорівського монастиря XII ст. (вул. Володимирська, 5-7). Заснована 1128 великим князем київським Мстиславом Великим на честь його небесного патрона. Вісім разів згадується в літописі. Монастир став родинним ("вотчем") для всього "мстиславового племені". За літописом, тут поховали самого фундатора храму (1132), його сипів Ізяслава (1154), Ростислава (1167), Володимира (1171), онуків Ярослава та Ярополка Ізяславичів (1168), правнуків Мстислава Давидовича (1187) та Ізяслава Ярос-лавича (1196). У 1146 у монастир насильно було пострижено князя Ігоря Ольговича, пізніше вбитого киянами. Під час навали Батия 1240 церква вціліла. За літописом у 1259 ігуменя Феодора передала своєму брату Данилу Галицькому (також прямому нащадку Мстислава Великого) для прикраси но

Назва історичного ядра міста на Старокиївському плато, поширене в документах та історичній літературі XVII- XX ст. У давньоруських літописах відоме як "Гора". Назва виникла на противагу Подолу (Нижньому місту). Займає територію, обмежену сучасними вулицею Ярославів Вал, Львівською площею, схилами гір за вулицями Велика Житомирська та Десятинна, схилами Володимирської гірки, вул. Костьольною, Незалежності майданом, вулицями Б. Грінченка та Прорізною. Початок формування належить до часів виникнення городища Кия. Займало невеликий (2 га) західний кут Старокиївської гори. Наприкінці IX-X ст. більшу територію В.м. займав великий язичницький курганний могильник. У другій половині X ст. (більше…)