Автор: admin

Споруджений за часів князювання сина Ярослава Мудрого Ізяслава бл. 1062. Названий на честь його небесного патрона - Дмитра Солунського. Знаходився південніше Михайлівського Золотоверхого собору, поблизу Дмитрівського яру, що спускався до Хрещатицької долини (садиба будинків по вул. Трьохсвятительській, 4 і 4-а). Щодо собору і монастиря в науці тривають дискусії. Відомо, що в Дмитріївському монастирі син Ізяслава Ярополк почав будувати муровану церкву св. Петра, де і був сам похований 1087. За літописом, у 1128 печерські ченці захопили церкву св. Дмитра та "неправедно" перейменували її на св. Петра. Не виключено, що обидві літописні згадки відносяться до одного храму. М.К. Картер вважав, що Д. (більше…)

Історична місцевість в сучасному Голосіївському районі в південній частині Києва (також Сталінка, оскільки з другої половини 20-х до початку 60-х pp. XX ст. становила центральну частину Сталінського району, переіменованого після викриття "культу особи" Сталіна на Московський). Відома як село Деміївка на річці Либідь з 1840. До того ж, з пізнього середньовіччя ця місцевість звалася Либідською землею і належала Михайлівському Золотоверхому монастирю, який отримав її від княгині Ірини і право на яку за ним закріплено 1576. З середини XIX ст. село Хотївської волості. її економічне піднесення в другій половині XIX ст. зумовлено бурхливим розвитком цукрової промисловості та прокладанням через Київ залізниці, яка з'єднала його з Москвою та Одесою. (більше…)

Історична місцевість на південній околиці Києва у Солом'янському районі. За часів Київської Русі відома як Желянь, де поблизу одноіменної річки, біля шляху на Білгород (сучасне село) стояв шанований людьми Добрий дуб. Археологічні матеріали свідчать про обжитість цієї місцевості з неолітичної доби, особливо зі скіфо-античних часів. Річка Желянь у літописах вперше згадується під 1093, коли тут відбулася невдала для русичів битва між київськими військами князя Святополката половцями, які прорвали південні рубежі оборони Русі і спустошували околиці давньоруської столиці. Наступного разу цю місцевість спустошено половцями 1135. Запеклі бої між князями, що ворогували між собою за київський великокнязівський престол і залучали на свій бік половців, берендеїв, тюрків, чорних клобуків та

Один з найбільших традиційних і популярних ринків Києва (вул. Верхній Вал, 16). Розміщений в історичній частині Подолу. Згадується з 30-х років XVII ст. Первісно розміщався в самому центрі Подолу - на сучасній Контрактовій площі, яка наслідувала торгові традиції ще давньоруського торговища. Здавна на ньому збирали спеціальне мито за торгівлю збіжжям, яке йшло в різні часи на соборну церкву Успіння Богородиці Пирогощу, домініканський монастир св, Миколая та магістрат. Після пожежі 1811 та наступною перепланування Подолу Ж. т. перенесено до підніжжя Замкової гори та Щекавиці, в район верхньої частини Верхнього та Нижнього Валів. У 1974-80 за проектом архітекторів О.П. Моніна, В.Г. Шталька та конструктора Б.О. (більше…)

Історична місцевість (Теремець, Тере-мище відомі з 1,150), хутір і житловий масив у Голо-сіївському районі. Межує з Феофанією, територією "Експоцентру України" та селом Жуляни. Виникла, мабуть, як князівське чи боярське володіння з теремом. В кінці XVI ст. належала Києво-Печерській лаврі, потім - Братському Богоявленському монастирю, ав середині XIX ст.- Софійському. В межах Києва - з 1938. Під час Великої Вітчизняної війни у серпні - вересні 1941 тут проходила друга лінія оборони Києва і 8-14 серпня точилися жорстокі бої, під час яких радянським військам вдалося зупинити німецькі сили на підступах до Києва. Нині в цій місцевості існують два житлові масиви: Теремки-1, споруджені в 1984- 91 південніше Одеської площі, перехрестя проспекту академіка Глушкова та вул. (біль