Автор: admin

Сер72017 by adminNo Comments

Консервативний "Киевлянин" та ліберальна "Киевская мысль"

Провідними міськими періодичними виданнями були консервативний "Киевлянин" та ліберальна "Киевская мысль". Зростав авторитет україномовної преси - щоденна газета "Рада", щомісячні журнали "Україна" та "Літературно-науковий вістник". Інтереси польської громади віддзеркалювала щоденна газета "Dziennik Kijowski". Активно працювали наукові товариства - історичне Нестора літописця, юридичне, фізико-математичне, медичне, природниче, економічне, технічне тощо, загалом - 37. Крім того, було 23 культурно-просвітницьких товариства, в тому числі україномовна "Просвіта", сільськогосподарських та 13 спортивних. Культурні потреби киян задовольняли 7 видавництв і 45 друкарень, 41 книжковий магазин та 62 книжкові лавки, 23 бібліотеки, 8 музеїв, зокрема Міський музей старожитностей і мистецтв, Військов

Сер72017 by adminNo Comments

Передові загони

Часи Хмельниччини та Руїни

В цьому його підтримувала значна частина козачої старшини та вищого православного духовенства разом з новообраним митрополитом Київським Д. Балабаном. Маючи про це відомості, воєвода В. Шереметев запросив І. Виговського в липні для пояснень у Київ, але той не приїхав. Більше того, на початку серпня він послав туди козацькі полки на чолі з братом Данилою та татар з метою оволодіти містом і примусити вийти звідти російську залогу. Передові загони, послані І. Вигонеським на Київ. 16 липня 1658 вибили російських стрільців з укріплень над р. Либідь. 22 серпня до них приєдналися основні сили з сотні київського полку П. Яненко-Хмельниць-кого, які атакували місто з боку Подолу, де почалася велика пожежа. (більше…)

Сер72017 by adminNo Comments

Діяльність гетьманського уряду

Часи Гетьманату та Громадянської війни

Діяльність гетьманського уряду в царині культурного життя та просвіти з самого початку відзначалась планомірністю, зваженістю та поміркованістю і проводилася в загальному контексті завдань розбудови Української держави. 6 жовтня 1918 відкрито український університет. Місто стало центром друкування українських книжок, перш за все шкільних підручників і читанок. Засновувались численні культурні заклади - Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Українська національна бібліотека, Український театр драми та опери, Українська державна капела, Державний симфонічний оркестр та ін. 14 листопада 1918 р. гетьман П.П. Скоропадський затвердив ухвалений Радою Міністрів "Закон про заснування Української Академії наук в м. (більше…)

Сер52017 by adminNo Comments

Час російсько-турецької війни

Київ у першій половині XIX ст.

Одним з найважливіших факторів розвитку Києва за часів правління Миколи І залишався військово-фортифікаційний. Під час російсько-турецької війни 1828-29 Київ, як і раніше при аналогічних конфліктах, виконував роль віддаленої бази формування і тилового забезпечення діючої армії. Через місто рухалися війська і з складів Печорської фортеці їм надавалися зброя та амуніція. Микола І був добре знайомим з містом та його фортифікаційними спорудами ще з часів правління його старшого брата. Тоді він, займаючи посаду головного інспектора інженерної частини (генерал-інженера), доручив скласти пропозиції щодо посилення київських укріплень. Проект Нової Київської фортеці (на Печерську) було розроблено К. (більше…)

Сер52017 by adminNo Comments

Тимчасовий всеукраїнський комітет

Часи Гетьманату та Громадянської війни

Не гаяли часу і більшовики. 26 травня на нелегальній партійній нараді в Снитошипі обрано Тимчасовий всеукраїнський комітет робітничої комуністичної партії, який встановив тісні контакти з більшовиками з українських міст, що опинилися на території Радянської Росії. Останні за участю делегатів з України 5--12 липня 1918 провели в Москві і з'їзд КП(б)У, що визнала себе однією з організацій РКП(б). Основне завдання, яке з'їзд поставив перед більшовиками України, полягало в організації "збройного повстання робітничо-селянських мас проти їх гнобителів", що означало курс на розгортання масової антиурядової діяльності. На відміну від більшовиків і національно-соціалістичних радикалів, права російська опозиція так і не набула чітких організаційних форм і жодних активних дій проти гетьманської вл